Те, що ми називаємо «животом» лікарі називають довгою назвою «передня черевна стінка». Вона складається з трьох шарів: зовнішній шар включає шкіру та жирову тканину; другий шар містить у собі м’язи та їх фасції; і, нарешті, третій – це глибокий шар, що складається з поперечної фасції, передчеревного жиру та парієтальної очеревини. Передня черевна стінка виконує безліч функцій: стримування, підтримку та захист розташованих усередині черевної порожнини органів, а також бере участь у диханні та деяких рухах нашого тіла.
Як і у всього в цьому світі, передня черевна стінка теж має свої «слабкі місця». Це анатомічні області, у яких її товщина набагато менша, ніж у сусідніх за рахунок нерівномірного розташування м’язів або наявності місць входу/виходу судин та нервових стовбурів. Існування таких ділянок разом з обтяжливими факторами, такими як зайва вага, слабка мускулатура, генетичні варіації, підвищений внутрішньочеревний тиск (запори, вагітність, підняття тяжкості, тощо), порожнинні операції в анамнезі сприяє випнуванню внутрішніх органів крізь ці місця – так формується грижа.
Клінічно грижа передньої черевної стінки – це м’яке утворення, розташоване по середній лінії живота або з боків внизу живота (в паху), що містить у собі внутрішні органи. Лікар може пропальпувати (промацати) це утворення, з’ясувати, які органи потрапили в грижовий мішок і поставити попередній діагноз.
Грижа буває вправною (з’являється після певних дій – при напруженні, нахилах, піднятті ваг, – а потім вправляється самостійно) і невправною. Найнеприємніше, що може статися з грижею – це її утиск, що призводить до сильного болю, інтоксикації та поступового відмирання органу, якому не пощастило опинитися в грижовому мішку.
Ущемлення грижі завжди ургентна госпіталізація, лікування тільки хірургічне.
Виявлення гриж передньої черевної стінки за допомогою УЗД
Діагностика грижі черевної стінки не завжди проста і може вимагати додаткових методів дослідження. Буває так, що лікар визначає наявність грижі під час медичного огляду, і жодних інших тестів для встановлення діагнозу не потрібно. В інших випадках можуть бути симптоми наявності грижі, але при звичайному огляді не виявляється явного випинання. Дуже рідко, але все ж таки трапляється, що якесь інше новоутворення нагадує грижу і потрібна диференціальна діагностика. З подібними завданнями добре справляється такий метод дослідження, як ультразвук, який використовує звукові хвилі для створення зображень у реальному часі. Перевагами цього методу дослідження є його точність, неінвазивність, безболісність, доступність і відносно недорога ціна.
Ваш лікар може порекомендувати УЗД черевної порожнини (або УЗД власне грижового мішка), якщо у вас є біль або інші симптоми, пов’язані з грижею, а пальпаторна діагностика неможлива. Його також можна використовувати для оцінки будь-яких змін у існуючій грижі.
Лікар УЗ-діагностики оцінить розмір, локалізацію, структуру грижі, наявність судин усередині грижового мішка, а також розташування цього утворення по відношенню до важливих структур черевної порожнини.
Крім того, УЗД дозволяє оцінювати стан пацієнта при виконанні динамічних маневрів (наприклад, маневр Вальсальва), та обстеженні у вертикальному положенні. На додаток до УЗД можна використовувати кольорове допплерівське зображення, що корисно для оцінки функціональності судин у грижовому мішку та його взаємозв’язку з прилеглими важливими судинними структурами.
Як підготуватися до дослідження?
До УЗД грижового мішка спеціально готуватися не потрібно. Якщо на додаток планується УЗД черевної порожнини, потрібно пам’ятати:
- За 4-5 годин до дослідження не можна вживати їжу.
- За 1 день до діагностики виключити продукти, що підвищують газоутворення: молоко та молочні продукти, газовані напої, бобові, продукти, багаті на клітковину (сирі овочі та фрукти), кондитерські вироби.
