Запаморочення: причини та діагностика

Види запаморочення

Запаморочення зустрічається у людей будь-якого віку і може бути симптомом різних неврологічних і серцево-судинних захворювань. Скаржачись на запаморочення, різні люди мають на увазі найрізноманітніші симптоми, тому виділяють наступні види відчуттів.

• Вестибулярне запаморочення (вертиго) – проявляється ілюзією руху власного тіла або навколишніх предметів. Виникає відчуття обертання, падіння, нахилу або розгойдування, порушення рівноваги. Це може супроводжуватися нудотою, блювотою, підвищеним потовиділенням, нечіткістю зору. Причиною істинного запаморочення є ураження центрального або периферичного відділу вестибулярної системи.
• Відчуття втрати свідомості –  у людини різко темніє в очах, навколишнє середовище втрачає свої обриси, з’являється почуття страху і “підкошуються ноги”, аж до виникнення непритомності. Найчастіше такими явищами супроводжується зниження мозкового кровообігу при гіпотензії або вегетативних кризах, коли головний мозок не отримує достатньо кисню для своєї роботи.
• Відчуття втрати рівноваги – в цьому випадку хода стає хиткою, виникають труднощі в координації рухів. Причиною відчуття нестійкості може бути ураження відділів центральної нервової системи, які відповідають за положення тіла в просторі.
• Невизначені почуття, які часто описують як сп’яніння без вживання алкоголю, затуманення свідомості, нудоту, тривожність, страх знепритомніти. Подібні явища виникають при емоційних потрясіннях, істерії, депресії, неврозах, іпохондрії.

З яких причин виникає запаморочення?

При доброякісному позиційному запамороченні неприємні відчуття з’являються при зміні положення голови, нахилах. Такі симптоми виникають унаслідок інфекційних захворювань, отиту середнього вуха, лабіринтиту, алкоголізму, отруєння барбітуратами.

Позиційне запаморочення може бути симптомом багатьох серйозних захворювань: уражень стовбура мозку, розсіяного склерозу, порушень мозкового кровообігу (інсультів), пухлин мостомозжечкового кута.

Черепно-мозкові травми також можуть бути причиною запаморочення – мембрани лабіринту внутрішнього вуха схильні до пошкоджень під час струсу головного мозку. Посттравматичне запаморочення може мати тривалий перебіг і заподіювати дискомфорт пацієнтам.

При синдромі Меньєра запаморочення триває кілька годин і супроводжується приглухуватістю. Цей синдром розвивається внаслідок збільшення обсягу ендолімфатичного простору перетинкового лабіринту внутрішнього вуха. Схожі симптоми спостерігаються при ураженні лабіринту блідими трепонемами – збудниками сифілісу.

Кардіогенними причинами запаморочення можуть бути гіпертрофічна кардіоміопатія, стеноз аорти, аритмії.

Також запаморочення виникає при недостатньому кровопостачанні головного мозку: наприклад, при атеросклеротичній оклюзії екстра-та інтракраніальних артерій, аортоартеріїті, синдромі підключичного обкрадання.

Діагностика, необхідна при запамороченнях

Усі, кого турбує запаморочення, повинні бути ретельно обстежені, щоб не пропустити перших ознак серйозних захворювань. Запаморочення може з’являтись епізодично і минати за кілька хвилин, але потім повторитися в найближчі тижні.

Обстеження в обов’язковому порядку має включати:

• клінічний огляд фахівця з проведенням позиційних проб;
• аудіометрію для виявлення захворювань периферичного відділу вестибулярної системи (внутрішнього вуха і вестибулокохлеарного нерва);
• ЕКГ для виключення кардіологічних причин запаморочення;
• дуплексне дослідження магістральних артерій голови і шиї з проведенням функціональних проб;
• проведення магнітно-резонансної томографії головного мозку.

Своєчасне виявлення причини захворювання дає шанс на успішне лікування і одужання, тому не потрібно відкладати візит до лікаря при появі запаморочення.