Підшлункова залоза – це паренхіматозний орган змішаної секреції. Вона виробляє травний сік і гормони внутрішньої секреції (інсулін, глюкагон, соматостатин та інші). Порушення в роботі підшлункової залози призводять до збою травлення, обміну глюкози. Вони дестабілізують роботу всього організму. Адже від того, наскільки якісно засвоюються організмом білки, жири, а головне, вуглеводи, залежить його повноцінне функціонування. Тому захворювання підшлункової залози вимагають серйозного підходу, застосування сучасних методів діагностики і лікування.
Види захворювань підшлункової залози
- запальні (гострий панкреатит, панкреонекроз), які протікають із важкою клінікою, органною недостатністю і можуть ускладнитися ендотоксемією, шоком і панкреатичною енцефалопатією;
- порушення вироблення ферментів (панкреатична недостатність) або гормонів (цукровий діабет);
- муковісцидоз (спадкове захворювання, яке вражає ендокринну, травну та дихальну системи);
- рідинні об’ємні утворення – кісти та псевдокісти. Справжні кісти підшлункової залози можуть бути застійними, дермоїдними, неопластичними або паразитарними. Псевдокісти зазвичай містять секрет підшлункової залози. Вони часто формуються, як ускладнення після запальних процесів;
- онкопатологія (аденокарцинома головки підшлункової залози), метастатичні ураження.
Причини захворювання підшлункової залози
В першу чергу цей орган страждає від неправильного харчування, переїдання, вживання алкоголю, паління. Причинами запальних процесів можуть бути бактеріальні, вірусні, паразитарні інфекції, застій жовчі в результаті перегину жовчного міхура. Захворювання підшлункової залози бувають також при аутоімунних процесах або запаленні сусідніх органів: печінки, дванадцятипалої кишки та інших. Не варто забувати про фактори спадковості та варіанти випадкових мутацій генома і впливу на організм токсичних речовин.
Діагностика захворювань підшлункової залози
Окрім лабораторних тестів (визначення рівня панкреатичних ферментів) сучасна діагностика захворювань підшлункової залози неможлива без інструментальних методів обстеження. Застарілий і складний метод ретроградної холангіопанкреатографії все частіше поступається магнітно-резонансній томографії. Перевагами МРТ панкреатичної області і МР-холангіопанкреатографії є висока інформативність, безпечність процедури для пацієнта і зручність для лікаря.
Можливість проводити дослідження з контрастом і отримувати тривимірну реконструкцію органу показує незрівнянну ефективність цього методу і переводить його в розряд діагностичного мінімуму. При гострих запальних процесах магнітно-резонансна томографія черевної порожнини допоможе визначити поширеність панкреонекрозу, визначити межі запалення. А також скупчення рідини, парапанкреатичні зміни. За допомогою неінвазивної магнітно-резонансної холангіопанкреатографії можна візуалізувати вірсунгову протоку, жовчний міхур і жовчовивідні шляхи.
МРТ є найкращим рекомендованим методом у діагностиці кістозних захворювань підшлункової залози. З її допомогою можна диференціювати об’ємні утворення, рідинні колектори, свищі підшлункової залози, вроджені аномалії. Сканування дозволяє відрізнити ретенційну кісту від псевдокісти, побачити з’єднання кісти з вірсунговою протокою, визначити її щільність і наявність місцевих ускладнень.
МРТ дає зображення різних тканин організму в високій якості. Завдяки цьому метод ефективний у визначенні стадійності онкологічних захворювань панкреатичної області. Поширеність пухлини і її метастазів часто недооцінюють при проведенні комп’ютерної томографії. З’ясування зони ураження відбувається лише при проведенні операції. Саме тому дані МРТ черевної порожнини стають вирішальними при виборі методу лікування раку підшлункової залози.
