Статті

Магнітно-резонансна томографія – це один з найпоширеніших діагностичних методів, який набув особливої популярності у медичній практиці як спосіб виявити новоутворення та отримати точну інформацію про стан внутрішніх органів та структур організму людини. Завдяки технологічному розвитку на сьогодні пацієнти мають можливість пройти МРТ як на апараті відкритого, так і закритого типу. Отож важливо з’ясувати у чому полягає їхня різниця та на які обставини потрібно зважати при виборі типу таких апаратів.   МРТ закритий та відкритий: у чому різниця?   Закритий апарат МРТ – традиційний та перший варіант сканера, за допомогою якого стало можливо отримати детальну візуалізацію людського організму. Оскільки суть процедури полягає у перебуванні пацієнта всередині томографа, то клаустрофобія, тобто страх перед замкненим простором, став одним з відносних протипоказань для проведення такої процедури. Саме тому виникла потреба у створенні апарату МРТ відкритого типу. Таким чином головною різницею між закритим та відкритим типом апарату МРТ є зовнішній вигляд конструкції, що має прямий стосунок до інтенсивності проявів клаустрофобії.   Принцип роботи відкритих та закритих МРТ   Принцип роботи відкритих та закритих МРТ ґрунтується на застосуванні фізичного явища, ядерного магнітного резонансу для візуалізації внутрішніх структур організму людини. Це безпечний та абсолютно безболісний діагностичний метод, що дозволяє отримати точні знімки. Під час процедури пацієнт перебуває у нерухомому положенні, а апарат пошарово сканує досліджувану ділянку та передає зображення на монітор. Зовнішня відмінність полягає лише у тому, що закритий томограф має тунель та пересуваний стіл, тоді як МРТ апарат відкритого типу є незамкненим пристроєм, у якому всі датчики та джерело магнітного поля розміщені горизонтально.   Відкритий апарат МРТ: переваги та недоліки   Головними перевагами апарату МРТ відкритого типу є:   Зменшення тривожності та страху під час дослідження. Пацієнти, у яких діагностовано клаустрофобію, будуть відчувати менше стресу. Вартість процедури. Ціни на МРТ зі сканером відкритого типу є нижчими. Пов’язано це з нижчою вартістю обладнання та особливостями його обслуговування. Більше простору. Цей пункт є особливою перевагою для пацієнтів з надмірною вагою. Менше шуму. Такі апарати створюють менше шуму, що є суттєвою перевагою для пацієнтів, чутливих до сторонніх звуків.   Поряд з перевагами є також недоліки:   Рідкісність. На жаль, не всі медичні діагностичні центри володіють апаратами відкритого типу для проведення МРТ. Не всі зони обстеження можна інформативно сканувати на апаратах відкритого типу, оскільки вони, як правило, мають менш потужне магнітне поле. Особливості клінічного застосування. Апарати відкритого типу добре підходять для обстеження хребта, головного мозку та крупних суглобів, в переважній більшості захворювать цих органів апарат відкритого типу має високу інформативність. Проте внутрішні органи та дрібні суглоби на апаратах цього типу зазвичай не обстежують, бо вони потребують більш потужного магнітного поля, яке є в апаратах закритого типу.   Тип апарату визначає лікар, що направляє, в залежності від клінічної картини або наявного захворювання пацієнта.   МРТ закритого типу: переваги та недоліки   Переваги томографа закритого типу:   Швидкість роботи та висока інформативність дослідження, зважаючи на вищу напругу магнітного поля. Універсальність. На високопольних апаратах закритого типу, як правило, можна обстежити усі органи та системи організму.   Серед недоліків варто згадати:   Ймовірність виникнення нападу клаустрофобії. Високий рівень шуму. Вузькість тунелю. Особливості конструкції є перешкодою до проведення дослідження для пацієнтів з надмірною вагою, людей з обмеженими можливостями тощо.   Який МРТ краще: закритий чи відкритий?   Вибір типу томографа залежить від багатьох факторів, а саме: вартість, цілі діагностики, стан пацієнта та наявність протипоказань. Загалом обидва типи досліджень є ефективними для проведення діагностики. Проте пацієнтам з надмірною вагою або тим, що страждають на клаустрофобію, рекомендують все ж обрати апарат відкритого типу. Медичний центр «Юнімед» із Запоріжжя має у своєму розпорядженні МРТ апарати закритого і відкритого типів. Це дозволяє вирішувати увесь спектр діагностичних завдань, при цьому враховуючи індивідуальні особливості кожного пацієнта. Якщо маєте сумніви у виборі апарату, то зверніться до лікуючого лікаря, він має обов’язково врахувати усі ваші індивідуальні особливості, побажання та обставини та обере необхідний тип МРТ для досягнення мети цієї діагностичної процедури.

15 жовтня 2023 року співробітники МЦ «Юнімед» пройшли курс надання допомоги при кровотечах та інших невідкладних станах. Заняття вели представники тренінгового центру «UniSafe». Захід було організовано професійним об’єднанням «MedOffice Group». Учасники курсу за вихідний день пройшли 2 програми – «Uni» та «STOPTHEBLEED». У рамках програми «Uni» вони познайомилися з основами роботи організму та правилами особистої безпеки під час надання першої допомоги. Відпрацювали алгоритми дій за тривалої втрати свідомості, колапсу, раптової зупинки серця. Велика увага приділялася напрацюванню навичок серцево-легеневої реанімації та роботи з дефібрилятором. Міжнародний курс «STOPTHEBLEED» був повністю присвячений зупинці кровотеч різними способами. Присутні довели до автоматизму дії при тампонаді ран, накладення турнікетів та кровоспинних пов’язок. Колектив медичного центру «Юнімед» дякує інструкторам та організаторам за можливість не тільки вдосконалити свої навички, а й отримати міжнародні сертифікати про проходження курсів! #gallery-1 { margin: auto; } #gallery-1 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 25%; } #gallery-1 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-1 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Неврома Мортона – це доброякісне новоутворення, яке виникає внаслідок розростання фіброзної тканини на стопі, тим самим вражаючи її міжпальцевий нерв. Інші назви такого захворювання – метатарзалгія Мортона, міжпальцева неврома, або ж синдром мортоновського пальця. Це досить поширена патологія, що найчастіше зустрічається у жінок віком від 35 до 60 років. Як правило, запалення нерва локалізується лише на одній стопі, а саме – між середнім та підмізинним пальцем. Застосування магнітно-резонансної томографії є особливо ефективним для візуалізації запальних процесів, новоутворень у суглобах та інших внутрішніх структурах. Завдяки цьому діагностичному методу фахівець може легко зафіксувати локальне ущільнення, що виглядатиме як затемнена ділянка на отриманих знімках.   Неврома Мортона: симптоми захворювання стопи   Поява та розвиток невроми Мортона характеризується виникненням наступних симптомів: Больові відчуття різної інтенсивності. Зовнішні зміни стопи. Набряклість передньої частини стопи. Прискорений чи повільний ріст нігтів. Оніміння пальців на стопі, переважно на місці розростання фіброзної тканини. Зниження рівня фізичної активності. Свербіж та поколювання у нижніх кінцівках. Формування захворювання супроводжується порушенням кровообігу та збільшенням об’єму тканин, що прилягають до пошкодженого нерва. Якщо людина хвора на неврому Мортона вчасно не звертається за допомогою, то інтенсивність і тяжкість симптомів буде лише зростати та в результаті може призвести до сильних больових симптомів після фізичної активності або довгого перебування у положенні стоячи.   Діагностика невроми Мортона   Для діагностики такого захворювання лікарі застосовують декілька медичних методів, серед яких: МРТ, УЗД, рентгенографія та власне огляд стопи пацієнта. Неврому Мортона чітко та легко візуалізують за допомогою вище згаданих методів, отож фахівці одразу можуть виключити чи підтвердити наявність такої патології. Якщо ви помітили у себе симптоми невроми Мортона та відчуваєте дискомфортні відчуття у стопі, варто звернутися до лікаря-невролога або лікаря- ортопеда-травматолога, який проведе необхідну діагностику та призначить ефективну схему лікування. Для усунення хвороби пацієнтам потрібно носити лише ортопедичне взуття, а лікар призначає нестероїдні анестетики, аби полегшити больові відчуття. Хірургічне втручання застосовують лише в разі неефективності медикаментозного лікування. Проте така операція не несе ніяких ризиків та зовсім не є травматичною.   Причини розвитку   Виникнення цього захворювання пов’язують з перенавантаженням фронтальної ділянки стопи, що спричиняє запалення нерва. До факторів, що можуть стати причинами розвитку невроми Мортона належать: Плоскостопість. П’яткова шпора. Остеохондроз. Ліпоми стопи. Ішемічне, травматичне, запальне ураження стопи. Облітеруючі захворювання судин нижніх кінцівок. Переломи, забої стопи. Бурсити та тендиніти. Порушення чутливості шкіри та поява нетипових відчуттів внаслідок діабету. Надлишкова вага тіла. Анатомічні особливості нервів стопи. Захворювання шкіри та підшкірної жирової клітковини. Недостатність зв’язкового апарату та м’язовий дисбаланс. Інфекційні захворювання. Навантаження передньої частини стопи внаслідок носіння високих підборів або незручного тісного взуття Профілактика невроми Мортона   Оскільки люди, що носять незручне тісне взуття, мають найбільший ризик розвитку такого захворювання, то лікарі рекомендують обирати лише зручне, високоякісне взуття правильного розміру. Також різні хвороби стоп (плоскостопість, бурсит, тендовагініт, кісткові мозолі) можуть стати причинами розвитку невроми Мортона, тож необхідно вчасно діагностувати такі патології та вжити заходів для їхнього лікування. Рекомендовано також регулярно робити масаж стоп та інші процедури для зняття напруження, якщо ваша робоча діяльність пов’язана з високим фізичним навантаженням.

МРТ – це один з сучасних та найбільш інформативних діагностичних методів, завдяки якому можна детально дослідити внутрішні органи та тканини. Візуалізація внутрішніх структур досягається за допомогою застосування явища ядерного магнітного резонансу. Основною перевагою такого типу обстеження є безболісність та відсутність вікових обмежень, тож ця процедура дозволяється навіть дітям. Саме тому проведення магнітно-резонансної терапії стало поширеною медичною практикою для досліджень хребта, спинного мозку, органів малого таза, черевної порожнини, а також головного мозку дитини. Таким чином лікар може отримати детальну інформацію про усі структури цього органу, діагностувати травми, а також виявити відхилення від норми, які можуть суттєво вплинути на розвиток дитини.   МРТ: з якого віку роблять дітям?   Клінічні дослідження довели, що МРТ не приносить жодної шкоди для організму як дитини, так і дорослої людини, а також не призводить до ускладнень надалі. Як правило, така процедура проводиться з перших днів життя, обмеження лише в тому, що до 4-5 років дитина не може лежати нерухомо.  Опромінення рентгенівськими променями відсутнє, до того ж процедура повністю безболісна та передбачається можливість багаторазового застосування. Принцип роботи томографа базується на створенні високо потужного магнітного поля, яке видає радіосигнали, що фіксуються матрицею, після чого фахівець отримує зображення досліджуваної ділянки на комп’ютерному обладнанні.   Як проводиться МРТ головного мозку дитині?   Дослідження проводиться в окремому приміщенні. Перед проведенням процедури пацієнт має зняти з себе всі металічні предмети, одягти спеціальні вушні затички від шуму та лягти на пересувний стіл, який потім переміщують усередину томографа. Тривалість процедури – приблизно 20-40 хвилин. Результат обстеження можна отримати наступного дня після обстеження. Оскільки основною умовою проведення МРТ головного мозку є перебування пацієнта у нерухомому положенні, то під час проведення такої процедури дітям раннього віку часто застосовують седацію (приймання заспокійливих препаратів). Рухова активність всередині томографа може призвести до порушень якості зображення.   Як підготувати дитину до МРТ?   Проведення МРТ не передбачає особливих підготовчих етапів. Перед процедурою батьки повинні:   Обговорити з дитиною важливість, сенс та особливості перебігу процедури. Обрати для дитини зручний одяг, на якому відсутні металічні предмети. Повідомити лікаря про наявність індивідуальних особливостей, протипоказань, захворювань, алергічних реакцій.   Завдяки здійсненню МРТ лікар може визначити негативні зміни в мозкових структурах, виявити запалення, інфекції, новоутворення, візуалізувати крововиливи та порушення кровообігу, зафіксувати порушення нормального функціонування окремих ділянок мозку, які відповідають за зір, слух тощо. Таким чином проведення МРТ є ефективним для постановки правильного діагнозу та призначення потрібної схеми лікування для усунення наявної проблеми.   Показання та протипоказання до МРТ у дитячому віці   МРТ у дитячому віці призначається лікарем при наявності наступних симптомів:   Відхилення та затримки у фізичному та розумовому розвитку дитини. Часті втрати свідомості, що регулярно повторюються. Судоми та епілепсія. Порушення слуху та зору. Нейроінфекції. Зміна поведінки (часті зміни настрою, надмірна емоційність, яка швидко може змінитися апатією). Підозра на формування новоутворень. Підозра на запальні процеси в голові чи мозку. Частий головний біль та запаморочення. Черепно-мозкові травми.   Протипоказаннями для проведення такої процедури дітям є:   Наявність металічних предметів всередині тіла (судинні кліпси, кардіостимулятори, металічні фіксатори, штифти, магнітні імпланти, протези). Наявність будь-яких металічних предметів на тілі (слухові апарати, банківські карти, диски, носії інформації, мобільний телефон). Надмірна вага тіла (понад 120 кг). Клаустрофобія або труднощі з перебуванням у замкненому приміщенні.

Наказом Президента України №327/2023 від 13 червня 2023 року 27 липня встановлено Днем медика. МЦ «Юнімед» вітає колег, партнерів, друзів, та усіх медиків країни з професійним святом. Ми пишаємось своїм колективом, до якого входять кращі лікарі-рентгенологи, фахівці ультразвукової діагностики, представники середнього та молодшого медперсоналу Запоріжжя. Ви — найцінніше, що є у нас. Завдяки вашій праці про наш центр знають не лише в різних куточках України, а навіть за кордоном. За роки роботи через ваші руки, очі й серця пройшли тисячі людей, яким ви допомогли у максимально короткий час визначитися з діагнозом і розпочати лікування. Що може бути ціннішим, ніж збереженні людські життя! Дякуємо вам за ваші знання, за відкритість і людяність, за витримку і терпіння, за бажання самовдосконалюватись і вміння прощати чиїсь недоліки! Бажаємо вам наснаги, здоров’я, любові рідних, шани друзів, поваги людей! Щоб на вашому шляху не було перепон і біда обходила стороною. Нехай ваша праця завжди приносить справжню користь і дарує надію. Щастя та благополуччя вашій родині, нехай вона вірить у вас, любить вас і щодня дарує вам свою турботу та підтримку. Нехай у вашому домі завжди панує мир, злагода та достаток. Довгих-довгих років життя вам на радість усім нам!

Тахікардія – це одне з найпоширеніших порушень сердечного ритму, що характеризується підвищеним серцевим ритмом. Хоча основним симптомом тахікардії є прискорене серцебиття, все ж варто розмежовувати збільшення серцевого ритму під час фізичного навантаження або внаслідок хвилювання, що є цілком нормальним явищем, та патологічно часте серцебиття у стані спокою.   Визначення хвороби. Причини захворювання   Тахікардія не є окремим захворюванням, адже це лише симптом, який може свідчити про наявність певних патологій сердечно-судинної, ендокринної та вегетативної нервової системи. Пульс здорової людини у нормі становить 60-80 ударів, а скорочення серця з показником понад 90 ударів у хвилину (може досягати 200 ударів) під час легкої фізичної активності чи стану спокою свідчить про тахікардію. При наявності такого симптому варто негайно звернутися до лікаря, який зможе правильно визначити діагноз та призначити ефективну схему лікування, спираючись на результати досліджень.   Причини та симптоми тахікардії   Збільшення частоти скорочень серцевого м’яза – природна реакція людського організму на високе фізичне чи емоційне навантаження, адже при таких умовах виділяється адреналін, який збільшує рівень енергії, активності та мобілізує психічний ресурс. Збільшення серцевого ритму інколи може бути зовсім безсимптомним, проте, як правило, людина має:   Запаморочення. Нерівне, пришвидшене серцебиття. Тривожність. Брак повітря. Задишка. Зниження працездатності, швидка втомлюваність. Втрата свідомості при особливо високій частоті пульсу. Біль, тяжкість та неприємні відчуття у грудній клітці та шиї.   Виникнення тахікардії може бути пов’язане як і з серцево-судинними патологіями, так і з порушеннями правильного функціонування органів ендокринної та нервової системи.   Причини виникнення тахікардії:   Вроджені аномалії серця. Ішемічна хвороба серця, перикардит, міокардит, ендокардит. Гіпертонічна хвороба. Куріння, зловживання алкоголем, енергетиками, велика кількість кави в раціоні. Травматичні пошкодження. Інфекційні захворювання. Різні ендокринні порушення. Анемія. Зміна об’єму крові, що циркулює. Ожиріння. Зневоднення. Стрес, емоційне перевантаження.   Класифікація та стадії розвитку тахікардії   Тахікардію поділяють на два види:   Фізіологічна. Такий стан вважається нормою, адже прискорення серцебиття – це те, як організм людини реагує на високу фізичну активність та виникнення стресових ситуацій. Фізіологічна тахікардія зустрічається у дітей дошкільного віку та підлітків через гормональну перебудову організму та не є патологією. До причин «безпечного» прискорення серцебиття також належать емоційне збудження, вживання кави, алкоголю, певних ліків, спека тощо Патологічна. Цей вид тахікардії становить серйозну загрозу здоров’ю людини, адже може призвести до тяжких ускладнень, як-от: інфаркт, інсульт. Також існує класифікація патологічної тахікардії відповідно до локалізації частини, яка прискорює ритм. Таким чином вирізняють передсердну, шлуночкову тахікардію та синусову тахікардію.   Діагностика та лікування тахікардії   Для призначення ефективної схеми лікування, потрібно спершу дізнатися причину виникнення такого стану. Отже, необхідний комплексний підхід для точного визначення проблеми. Лікарі застосовують наступні медичні діагностичні методи, щоб виявити причину тахікардії:   Лабораторні аналізи (загальний аналіз крові, аналіз на електроліти, ліпідограма, аналізи на гормони щитоподібної залози). УЗД серця. Цей спосіб дозволяє дослідити структурну будову серця та виявити захворювання, що є причиною патологічного прискореного серцебиття. Електрокардіограма.   Як правило, тахікардію лікують медикаментозним способом, проте у деяких випадках необхідне хірургічне втручання. Приймання ліків нормалізує серцевий ритм та має седативну дію для зниження стресу та емоційного навантаження. Хірургічне втручання здійснюють при серцевій недостатності, вадах серця та після інфаркту.

Протрузія міжхребцевого диска – це патологічний стан, при якому стінка міжхребцевого диска деформується та зміщується в канал хребта при чому фіброзне кільце залишається цілісним. Причиною виникнення цієї патології є певна стадія розвитку остеохондрозу, що в результаті призводить до дегенеративних та дистрофічних процесів всередині міжхребцевих дисків. Зокрема, відбувається зневоднення ядра диска та погіршення його еластичності. Як правило, найчастіше протрузія міжхребцевого диска може локалізуватися в попереко-крижовому відділі хребта через найбільше на нього навантаження, а також у шийному та грудному. Обов’язковим етапом для виявлення такого патологічного стану є проведення МРТ, що дозволяє точно візуалізувати усі сегменти хребта. Протрузія міжхребцевого диска є серйозним захворюванням, яке може призвести до втрати працездатності та безлічі ускладнень, отож своєчасна діагностика є надзвичайно важливою.   Ознаки протрузії дисків   Прояви протрузії міжхребцевих дисків залежать від її розмірів та місця локалізації. Зміна положення диска призводить до великого навантаження на канал спинного мозку, отож хворий може відчувати біль через пошкодження диска, зв’язок та спазму м’язів. До того ж людина може мати больові відчуття та дискомфорт, що поширюються по нервових волокнах та нервах. Проте варто пам’ятати, що лише досвідчений лікар може точно визначити діагноз і призначити дієву схему лікування. Причинами розвитку такої патології є старіння організму людини, через що структури хребта втрачають свою еластичність, зволоженість та міцність. Також варто згадати супутні фактори, які можуть призвести до виникнення протрузії: Велике фізичне навантаження. До групи ризику потрапляють люди, чия професія чи вид діяльності вимагають високої фізичної активності. Розлади обміну речовин (цукровий діабет, гіпотиреоз) та надмірна вага. Малорухливий спосіб життя. М’язовий корсет втрачає свій тонус через недостатню фізичну активність. Незбалансоване харчування, нестача кальцію в раціоні. Захворювання внутрішніх органів. Викривлення хребта. Генетична схильність до захворювань кісток та м’язів.   Симптоми протрузії міжхребцевого диска   Про наявність протрузії міжхребцевого диска можуть свідчити наступні симптоми: Хронічний больовий синдром у попереку, шиї, між лопатками, в грудній клітці. Обмежена фізична активність, швидка втома, зниження працездатності. Слабкість у м’язах. Оніміння, поколювання, тремтіння ніг або рук. Біль під час дихання, повертання голови, повороту корпуса.   Стадії та види кили диска в хребті   Будь-яке випинання диска, то вже є кила диска. Ступінь випинання та його форма поділяють їх на протрузію та екструзію. Екструзія, то більш тяжка форма кили диска. Вона характеризується зазвичай порушенням цілісності фіброзного кільця міжхребцевого диска та випинанням внутрішнього вмісту пульпозного ядра назовні, останнє може частково стримуватись поздовжньою зв’язкою. Відмінність від протрузії в тім, що основа протрузії ширша, ніж відстань між краями фрагмента диска, що випав.  При екструзії навпаки:  відстань між краями фрагмента диска ширше, ніж його основа. Також при екструзії фрагмент диска може зміщуватися вище або нижче рівня диска – це називається фрагментація кили або фрагментована кила.  При відриві частки ядра, то вже буде секвестрована кила. Такі ускладнені кили як правило мають виражений больовий прояв, призводять до порушення функціонування певних частин та органів людини. Тому треба вчасно звертатись до лікарів при підозрі на проблеми у хребті, всі патології якого можна з успіхом та на ранніх стадіях діагностувати за допомогою МРТ.

Багато хто плутає такі поширені захворювання, як артрит та артроз, які мають схожу симптоматику, проте різняться характером розвитку запального процесу. Хоча обидві недуги пов’язані з патологіями суглобів, ототожнювати ці два медичні поняття не є доцільним. Варто розмежовувати терміни «артрит» та «артроз», адже між ними є суттєва різниця, що полягає у масштабі та локалізації запалення частини організму людини. Ці базові знання допоможуть зрозуміти природу цих двох захворювань суглобів, дізнатися про найпоширеніші симптоми, причини виникнення та методи діагностики. Проте варто пам’ятати, що лише лікар може визначити точний діагноз та призначити ефективну схему лікування. Отож, чим відмінні артроз та артрит?   Що таке артроз?   Артроз – це хронічна патологія, що спричиняє руйнування хрящової пластини суглоба, що прилягає до зони з’єднання кісток. Таке захворювання негативно впливає лише на правильне функціонування суглоба, призводячи до його деформації, витончення та повільного руйнування. У медичній практиці найчастіше зустрічається артроз колінного та кульшового суглобів, хоча ураженим може стати будь-який суглоб у нашому тілі. Зокрема, люди віком 45-50 років перебувають у найбільшій зоні ризику.   Що таке артрит?   Термін «артрит» насамперед означає запальний процес, що може бути проявом системного захворювання і стосуватися не тільки суглобів, а й серця, печінки та нирок. Це захворювання може виникнути внаслідок інфекції, неправильної роботи імунної системи або порушення обміну речовин. Отож, головна відмінність між двома найменуваннями хвороби, полягає у тому, що артроз уражує лише суглоби, тоді як при артриті може бути ураження інших органів.   Причини, симптоми та діагностика артриту та артрозу   Основна причина виникнення артрозу полягає у неспроможності суглоба витримати навантаження. До того ж вплинути на розвиток цього захворювання можуть:   Хвороби ендокринної системи (діабет, ожиріння, надлишкове продукування гормонів щитоподібною залозою). Різні травми: вивихи, переломи, забої, розриви зв’язок. Запальні процеси в організмі. Вроджені аномалії: плоскостопість, дисплазія, різна довжина ніг. Переохолодження.   Найпоширенішими симптомами артрозу є:   Хруст у суглобах. Скутість, обмеження рухливості особливо зранку або після інтенсивного фізичного навантаження. Сильний біль у суглобах, який посилюється через зміну погодних умов. Деформація пальців на руках та ногах.   Перебіг артрозу є майже непомітним на ранніх стадіях, тож посилення больових відчуттів є серйозною причиною звернутися до лікаря.   Що стосується артриту, то він може виникнути внаслідок:   Постійних переохолоджень. Інфекційного ураження організму. Травмування суглобів. Порушення обміну речовин, гормональних розладів. Постійного впливу алергенів.   Серед симптомів артриту виділяють:   Різкий біль у суглобах під час руху або в стані спокою. Почервоніння шкіри у зоні суглоба. Набряклість суглоба, навколосуглобових тканин та зв’язок. Гіперемія шкіри, що супроводжується підвищенням температури. Кон’юнктивіт. Озноб та загальна слабкість у тілі. Скутість рухів зранку.   Артрит теж проявляється не одразу, проте особливо відчутним буде сильний біль після фізичних навантажень та скутість рухів. Обидві патології спричиняють великий дискомфорт та суттєво впливають на якість життя людини, але дотримання усіх вказівок фахівця та різні профілактичні заходи допоможуть мінімізувати відчутність захворювань. Для правильного визначення діагнозу необхідно звернутися до лікаря-ревматолога, який ретельно огляне уражену ділянку, проаналізує всі симптоми, оцінить характер перебігу хвороби та призначить певні медичні обстеження для отримання детальної інформації про стан суглоба. У медичній практиці застосовується низка ефективних діагностичних процедур, серед яких:   Магнітно-резонансна томографія. Ультразвукова діагностика. Комп’ютерна томографія. Загальний аналіз сечі.   У медичному центрі «Юнімед» ви можете записатися на вище деякі перелічені діагностичні послуги, результати яких є важливими для призначення ефективної схеми лікування.

Для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту та обстеження органів травної системи лікарі застосовують багато методів, одним з найінформативніших з яких є гастроскопія. Завдяки цьому методу обстеження фахівець може отримати необхідні дані про стан внутрішніх органів, аби визначити правильний діагноз та обрати ефективну схему лікування. Отож у чому полягає суть гастроскопії та яку інформацію можна дізнатися за допомогою цього способу діагностики?     Що таке гастроскопія?   Гастроскопія – це ендоскопічне обстеження верхнього відділу шлунково-кишкового тракту, яке здійснюється за допомогою гастроскопа – спеціального медичного приладу, який виглядає як трубка, оснащена оптичною системою. Зокрема, під час проведення гастроскопії лікар детально вивчає особливості стравоходу, його слизової оболонки, шлунку та дванадцятипалої кишки. Таке обстеження необхідне для виявлення різних захворювань травної системи, таких як гастрит, виразка шлунку, езофагіт, дуоденіт. До того ж гастроскопію застосовують при підозрі на наявність новоутворень або внутрішньої кровотечі.   Гастроскопія як метод дослідження шлунково-кишкового тракту   Гастроскопія, як метод вивчення особливостей органів шлунково-кишкового тракту, вирізняється з-поміж інших діагностичних методів своєю високою інформативністю та безпечністю. Показаннями до здійснення обстеження є захворювання травної системи, шлунково-кишкові кровотечі, а також недостатня інформативність іншої діагностичної процедури. Хоча пацієнт може відчувати неприємні відчуття під час процедури, проте цей спосіб дозволяє отримати точну інформацію про стан внутрішніх органів, що є запорукою призначення ефективного лікування. Здійснення гастроскопії допоможе виявити різні захворювання на ранній стадії або ж запобігти їхньому розвитку, вчасно визначивши діагноз та застосувавши необхідні заходи під контролем лікаря для поліпшення стану здоров’я. Кількість процедур необмежена, оскільки гастроскопія не має негативного впливу на здоров’я людини та вкрай рідко призводить до ускладнень.   Як відбувається гастроскопія?   Стандартне проведення гастроскопії полягає у введенні в рот пацієнта трубки гастроскопа. Для цього пацієнту, в положенні лежачи, необхідно затиснути зубами спеціальну капу. Варто розслабити м’язи та дихати лише носом. Протягом 7-15 хвилин лікар-ендоскопіст оцінює стан стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки. За потреби можна зафіксувати зображення на знімках, аби мати змогу проаналізувати їх ще раз. Гастроскопія також може здійснюватися під місцевою анестезією або в стані медикаментозної седації (сну). У першому випадку процедура триває не більше 10 хвилин. Якщо ж, спираючись на певні показання або за особистим бажанням пацієнта, ендоскопія проводиться уві сні, то анестезіолог ретельно обирає препарат та контролює стан пацієнта протягом усієї процедури. Одразу після вилучення гастроскопа, пацієнт прокидається, а для повного відновлення необхідно 15-20 хвилин.   Підготовка до гастроскопії   Підготовка до здійснення гастроскопії вимагає дотримання декількох правил: Зміни в харчуванні. Пацієнту необхідно за три дні до проведення обстеження вилучити з раціону продукти, які провокують підвищене газоутворення. Також важливо харчуватися невеликими порціями 4-5 разів на день, не переїдати та підтримувати водний баланс в організмі. Відмова від куріння, адже нікотин стимулює діяльність шлунково-кишкового тракту. Обмежити вживання їжі перед процедурою. Якщо гастроскопія запланована зранку, то останнє приймання їжі повинно бути ввечері. У випадку, якщо гастроскопія проводиться у другій половині дня, то дозволяється випити солодкий чай, але щонайменше за 6 годин до здійснення процедури. Дотримання цих правил необхідне, адже наявність їжі у шлунку унеможливлює отримання достовірної інформації про стан внутрішніх органів. Пацієнту обов’язково варто повідомити лікаря про хронічні захворювання, наприклад діабет або алергічні реакції на певні препарати. Також варто зауважити, що проведення гастроскопії заборонене, якщо пацієнт має серцеву або дихальну недостатність та нестабільний стан. Також у нашому медичному центрі “Юнімед” Ви можете пройти МРТ та УЗД обстеження.

МР-томографія дуже часто застосовуються для обстеження та аналізу м’яких тканин людини. МРТ також є одним із найінформативніших методів дослідження судин. Магнітно-резонансна ангіографія (МРА) – це обстеження кровоносної системи в особливому режимі без використання контрастних речовин. МР-ангіографію застосовують для  виявлення різних патологічних змін судин, і навіть визначення такого захворювання, як аневризма артерій мозку. Ця аномалія в судинній структурі вважається головною причиною розладу мозкового кровообігу, що призводить до виникнення геморагічного інсульту. Вчасне обстеження аневризми, шляхом МР-ангіографії, може допомогти зберегти життя пацієнту.       Що ж таке аневризма артерій головного мозку?   Аневризма це збільшення частини артерії, що веде до порушення циркуляції крові. Утворюється випинання, коли судинна стінка змінює свою конфігурацію. Ця патологія дуже небезпечна і полягає у відсутності явних симптомів. Лікарі кажуть, що аневризма – це «бомба уповільненої дії». Згодом судинні стінки розширюються, у разі цього збільшується обсяг випинання і відбувається компресія навколишніх тканин. Поступово оболонка аневризми стає тоншою і спричиняє крововилив у мозок (геморагію). Внаслідок гострого порушення кровообігу пацієнт може отримати непоправну шкоду. МРТ діагностика дуже добре візуалізує аневризму, таким чином цей метод найчастіше використовується для виявлення даної патології.   Симптоми при аневризмі артерій головного мозку   Аневризма починає проявляти себе, коли збільшується в обсязі випинання, при незначних розширеннях судин симптоматики як такої немає. На аневризму мозку може вказувати таке: головний біль, запаморочення; шум у голові, вухах; порушення пам’яті; біль в очах; відхилення в поведінці (занепокоєння, дратівливість, агресивність); знижується концентрація уваги. Велике випинання викликає здавлення прилеглих ділянок головного мозку, яке проявляється як: почуття туману перед очима; страх світла; оніміння лиця; зниження чутливості кінцівок; судоми. Коли трапляється розрив аневризми, пацієнт скаржиться на раптовий і дуже сильний головний біль. З’являється асиметрія обличчя, порушується мова, можуть з’явитися зорові розлади, мимовільне скорочення м’язів, нудота, блювання, розлад свідомості, параліч.   Як виглядає аневризм артерій головного мозку на знімку МРТ   МРТ показує такі ознаки патології збільшення церебральної артерії: – форма випинання може бути округлою, веретеноподібною або овальною; – примикає до стінки судини чи ні; – аневризм подає низький сигнал, який забарвлений у темний колір (гіпоінтенсивний) при всіх режимах сканування.   Причини появи аневризми головного мозку   Процес розвитку цього захворювання пов’язаний із такими причинами: – спадкова схильність; – підвищений артеріальний тиск; – атеросклероз церебральних судин; – черепно-мозкова травма; – перенесені інфекційні хвороби; – куріння. Аневризми артерій мозку з’являються внаслідок обмеженої аномалії стінок судин. Причина полягає у підвищеному внутрішньопросвітному тиску судин. Внаслідок цих факторів слабка стінка судини розтягується. МР-ангіографія артерій головного мозку в медичному центрі «Юнімед», міста Запоріжжя, дозволяє з’ясувати локалізацію судинних аномалій, визначити розміри аневризм, виявити наявність тромбу. Також на нашому сайті можна ознайомитись з цінами на МРТ

МРТ органів черевної порожнини є доступним, безболісним методом обстеження, що характеризується високоінформативним способом діагностики. Суть МРТ полягає в отриманні пошарових зображень органів черевної порожнини для подальшого визначення навіть незначних патологічних змін.   Які захворювання виявляє МРТ черевної порожнини?   МРТ допомагає виявити аномалії у розвитку та різні патологічні відхилення в органах черевної порожнини. Даний метод діагностики дає можливість виявити такі захворювання як: – доброякісні та злоякісні новоутворення (кісти, метастази, гемангіоми); – різні патологічні зміни печінки (цироз печінки, абсцес); – запальні процеси у нирках, жовчному міхурі, товстому кишечнику, підшлунковій залозі; – патології жовчного міхура (перегинання жовчного міхура, камені в протоках); – асцит; – спайки; – різні аномалії органів черевної порожнини; – травми черевної порожнини.   Показання до МРТ черевної порожнини   Магнітно-резонансна томографія черевної порожнини рідко використовується як метод первинного скринінгу. В основному МР-томографію призначають, коли результати обстеження УЗД або КТ були малоінформативними, або при складних захворюваннях для більш точної їхньої діагностики. Показаннями до МРТ черевної порожнини є: – гепатомегалія, спленомегалія (збільшення печінки, селезінки); – доброякісні або злоякісні утворення (кіста, гемангіома, аденома, карцинома та ін); – гострий чи хронічний панкреатит; – механічна жовтяниця; – запальний процес черевної порожнини; – скупчення рідини в черевній порожнині; – лімфопроліферативні захворювання (лімфоми тощо); – аномалії внутрішніх органів чи судин; – ускладнення після оперативного втручання; – ішемічні зміни в органах чи тканинах; – травми органів черевної порожнини.   Протипоказання до МРТ черевної порожнини   Обстеження не дозволяється проводити пацієнтам, у яких: – є кардіостимулятор; – є феромагнітні протези клапанів серця та кліпси на судинах; – наявність протезів внутрішнього вуха; – 1-й триместр вагітності.   Які обмеження на вагу пацієнта?   МР-томограф у медичному центрі «Юнімед» має обмеження за вагою, це пов’язано з конструктивними особливостями. Для нашого МРТ апарату максимальна маса пацієнта становить 130 кг, але важливим є також обхват досліджуваної ділянки тіла. Детальну інформацію можна отримати у адміністратора.   Переваги МРТ для дослідження органів черевної порожнини   КТ та УЗД також використовуються для дослідження внутрішніх органів крім МРТ. Але МРТ це безболісний і безпечний метод діагностики, не надає шкідливого впливу на організм (як КТ) і набагато інформативніший, ніж УЗД. Зображення, отримані після МРТ діагностики у нашому МЦ «Юнімед», дозволяють детально візуалізувати всі структури та органи черевної порожнини.   Скільки триває МРТ органів черевної порожнини   Комплексне обстеження черевної порожнини зазвичай триває близько 40 хв, у деяких випадках – довше. У нашому медичному центрі ви можете пройти МРТ черевної порожнини на найсучаснішому устаткуванні. З вами працюватимуть досвідчені лікарі та кваліфікований персонал. Результати дослідження Ви отримаєте в оптимальні терміни з експертним висновком наших фахівців. Також на нашому сайті можна ознайомитись з цінами на МРТ

Брекети – чудовий спосіб зберегти бездоганну посмішку та рівні зуби. На жаль, неправильний прикус – не єдина проблема зі здоров’ям, з якою стикається людина. Іноді для діагностики того чи іншого захворювання потрібне таке обстеження як магнітно-резонансна томографія (МРТ).   Що таке МРТ?   МРТ (магнітно-резонансна томографія) – це один із популярних інноваційних методів діагностики, який дозволяє дуже швидко та безболісно пройти обстеження та визначити на ранніх стадіях те чи інше захворювання. Метод обстеження МРТ проходить з урахуванням механізмів магнітного поля і радіочастотних імпульсів, за допомогою яких створюється модель органів  та тканин. Незважаючи на ефективність і безпеку даної методики, все ж таки існує певна кількість протипоказань, таких як наявність кардіостимулятора, протезів суглобів та інших сторонніх предметів в організмі пацієнта. Особливо це стосується металевих виробів, які можуть спотворити діагностичні дані.   Чи можна проводити обстеження з брекетами?   Більшість пацієнтів, у яких стоїть брекет-система готуючись до будь-якого лікування (найчастіше ортодонтичного) задаються питанням, чи можна робити МРТ обстеження. Існує хибна думка, що наявність металевих або інших брекетів у порожнині рота є повним протипоказанням для проведення МРТ. Але якщо у пацієнта серйозні проблеми зі здоров’ям і без МРТ обстеження неможливо діагностувати певну патологію, тоді томографію виконують незалежно від встановлених брекетних систем.   Чи впливають брекети на точність МРТ?   На жаль це може статися. Тому що частина металів посилюються з магнітним полем апарату, і результати обстеження можуть бути неправильними або неточними. Але не варто турбуватися, наявність брекет-системи вплине лише при проведенні МРТ головного мозку, коли у полі зору томографа потрапляє зубна система. В інших випадках немає причин для занепокоєння. Перед МРТ обстеженням проінформуйте лікаря, з чого виготовлені ваші брекети. Ці дані можна дізнатися у ортодонта, який встановив конструкцію. Фізичні та хімічні властивості різних металів сильно різняться. З іншого боку, певні металеві вироби можуть по-різному реагувати на магнітні поля. Деякі з них, такі, як титанові конструкції, взагалі не реагують на апарати МРТ і магнітні хвилі, що генеруються ними. З іншого боку, матеріал брекет-системи містить феромагнетики, тобто, речовини з мимовільною намагніченістю, які не заважають обстеженню. Лише як крайня міра для високої точності результатів при МРТ-обстеженні треба буде зняти брекет-систему, але це буває в рідкісних випадках.   Що може статися із брекетами на МРТ?   Деякі пацієнти вважають, що МРТ може спричинити ураження електричним струмом за наявності в тілі залізних предметів. Інші вважають, що металеві конструкції, такі як брекети сильно нагріваються, внаслідок чого пацієнт отримає опіки на тілі. Також поширена думка, що ортодонтичні брекети можуть втратити функцію або почати руйнуватися під впливом магнітного поля, яке створюється апаратом МРТ. Але під час обстеження цього не станеться, і брекет-система: – не зашкодиться; – не виділятиме жодних токсичних речовин; – не розплавиться; – не зіпсується. Металеві структури після магнітного випромінювання підтримують свою початкову форму та структуру. Тому після проведення МРТ не потрібно буде міняти брекет-систему. У нашому медичному центрі «Юнімед» фахівці професійно зроблять оцінку обстеження та нададуть Вам результати в цей же день, для подальшого лікування. Також на нашому сайті можна ознайомитись з цінами на МРТ