Статті

Імунна відповідь, антигени, антитіла, імуноглобуліни – що все це означає?   В організмі кожного з нас повнісінько різних органічних молекул. Деякі з них, потрапивши з нашого тіла до іншого (наприклад, при переливанні крові) викличуть імунну реакцію у реципієнта, тому що його імунна система розпізнає наші молекули як чужорідні та атакує їх. Перемогти цих «ворогів» можна тільки шляхом створення певних «воїнів», які будуть націлені саме на них, але при цьому не чіпатимуть «мирне населення» організму – вся решта молекули та клітини. «Вороги» в даному випадку – це антигени, а «воїни», що захищають організм від дії цих антигенів – антитіла. Здатність організму відповідати на дію чужорідних антигенів створенням захисних антитіл називається імунною відповіддю. Всі відомі антитіла за хімічною будовою є глобулярними білками – імуноглобулінами. Є кілька різних класів антитіл, але зараз ми розглянемо тільки два з них – імуноглобуліни класу М та G. Імуноглобуліни класу М (IgM) зазвичай є першими антитілами, які продукує наша імунна система при атаці вірусу. Позитивний тест на IgM вказує на те, що ви могли бути інфіковані або недавно були вакциновані, і ваша імунна система почала реагувати на це. При виявленні IgM ви все ще можете бути інфіковані або недавно вилікувалися від інфекції COVID-19. Антитіла IgG розвиваються у більшості пацієнтів протягом 7-10 днів після появи симптомів COVID-19. Антитіла IgG залишаються в крові після того, як інфекція пройшла. Вони вказують на те, що ви могли заразитися COVID-19 в недавньому минулому та виробили антитіла, які можуть захистити вас від інфекції в майбутньому.   Кому потрібен тест на імуноглобуліни до COVID-19?   Тест на антитіла корисний, якщо: Ви хочете дізнатися, чи перехворіли Ви COVID-19 в минулому; Ви хочете відстежувати рівень свого імунного захисту проти SARS-CoV-2 після хвороби або вакцинації; Ви маєте підвищений ризик інфікування – контактуєте з великою кількістю людей або перебуваєте в зоні ризику зараження. Наявність антитіл вказує на те, що людина була інфікована SARS-CoV-2, незалежно від того, чи був у нього важкий, легкий або безсимптомний перебіг захворювання. Однак більш високі рівні антитіл зазвичай у тих, хто переніс важке захворювання, а у тих, хто перехворів легко або зовсім безсимптомно, вони зазвичай нижче.   Як дізнатися рівень своїх антитіл до COVID-19?   Аналіз на імуноглобуліни – це звичайний забір крові з вени, яку потім досліджують методом імунофлуоресцентного аналізу (ІФА). Суть методу – з’єднати сироватку крові з очищеною частиною вірусу (антигеном). Якщо в досліджуваній крові є антитіла проти цього вірусу, то утворюється комплекс антиген-антитіло, який потім фарбують спеціальною фарбою, що світиться. Інтенсивність забарвлення визначає концентрацію імуноглобулінів в сироватці крові.   У чому відмінність ПЛР тестування від виявлення в крові антитіл до вірусу?   Молекулярне тестування, включаючи тестування за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), виявляє генетичний матеріал вірусу в організмі людини та, таким чином, може визначити, чи інфікована людина зараз SARS-CoV-2. Аналіз крові на імуноглобуліни вимірює кількість білків, що виробляються організмом після зараження, тим самим виявляючи, чи була людина раніше інфікований SARS-CoV-2. Серологічні тести не слід використовувати для діагностики гострої інфекції SARS-CoV-2, оскільки антитіла виробляються через деякий час після зараження.   У мене виявлені антитіла проти COVID-19, як довго я буду захищений?   Антитіла IgG зберігаються протягом як мінімум кількох місяців у більшості людей. У осіб з більш важким захворюванням розвивається більш стійка імунна відповідь; антитіла досягають більш високих титрів та демонструють більш тривалу стійкість. Дослідження показують зниження захворюваності на 80-90% протягом не менше 6 місяців серед осіб з позитивним результатом на антитіла. Деякі дослідження показали, що приблизно у 5-10% перехворілих антитіла IgG не виробляються після інфекції. На жаль, поки залишається неясним, якою мірою та як довго люди з антитілами захищені від повторного зараження SARS-CoV-2 або яка концентрація антитіл може знадобитися для забезпечення такого захисту. Також у нашому медичному центрі «Юнімед»  можна здати аналіз COVID.

Синдром Шегрена – це аутоімунне запальне захворювання, яке може вражати безліч різних частин тіла, але найчастіше за все вражає слізні і слинні залози. Симптоми синдрому Шегрена включають:   сухість очей, печіння або відчуття піску в очах, мала кількість або повна відсутність сліз; сухість у роті, дуже в’язка слина, пересохлий язик, хрипкий голос; частий карієс; спрага, необхідність пити воду при прийомі їжі або під час розмови; сухість шкіри; сухість піхви у жінок; втома, м’язова або біль у суглобах; вухами (хворобливий набряк слинних залоз); висип на шкірі (особливо після перебування на сонці).   Чому важлива своєчасна діагностика синдрому Шегрена?   Більшість ускладнень даного синдрому виникає через зменшення сльозопродукції та утворення слини. Слізна плівка містить в собі необхідні молекули для захисту рогівки, а також для її харчування і відновлення пошкоджень на поверхні ока. Тому пацієнти з сухістю очей схильні до підвищеного ризику виникнення інфекцій та можуть мати захворювання рогівки. Сухість у роті може викликати посилення карієсу, гінгівіту (запалення ясен) і оральних дріжджових інфекцій (молочниця), які можуть викликати біль і печіння.   Як вчасно запідозрити захворювання?   Існує міжнародний опитувальник ACR / EULAR, за результатами якого можна зрозуміти, чи потрібна додаткова діагностика конкретній людині чи ні:   Чи було у вас постійне неприємне відчуття сухості очей щодня протягом більше 3-х місяців? Чи виникають у вас періодичне / постійне відчуття «піску в очах»? Чи користуєтеся ви штучними замінниками сліз (зволожуючими краплями для очей) більше 3-х разів на день? Чи виникало у вас щоденне відчуття сухості в роті протягом більш 3-х місяців? Чи часто ви п’єте рідину, щоб допомогти собі проковтнути суху їжу? Діагностика первинного синдрому Шегрена необхідна тим людям, які відповіли хоча б одне «так» на попередні питання.   Які аналізи потрібні для діагностики синдрому Шегрена?   Діагноз синдрому Шегрена комплексний і залежить від поєднання симптомів, фізичного огляду, аналізів крові, а іноді і спеціальних досліджень. Сухість в очах та в роті можуть бути ранніми ознаками захворювання, але потребують подальшого дослідження, оскільки ці симптоми можуть бути викликані багатьма іншими захворюваннями або прийомом лікарських речовин. Спеціальні тести можуть оцінити будь-яке зниження вироблення сльози або слини. Офтальмологічне обстеження допомагає виявити будь-які зміни очей, а аналізи крові – визначити наявність антитіл (білків імунної системи, які допомагають знищувати чужорідні тіла), типових для цього захворювання. Типові антитіла включають антиядерні антитіла (ANA), анти-SSA і SSB-антитіла або ревматоїдний фактор, але вони не завжди присутні при цьому захворюванні. Біопсія слинних залоз перед вухом або з внутрішньої сторони губи також може використовуватися для постановки діагнозу. Діагностика синдрому Шегрена базується на наступних класифікаційних критеріях:   Позитивний аналіз на anti-SSA / Ro (3 бали). Біопсія слинної залози (3 бали). Очний коефіцієнт фарбування ≥5 мінімум на одному оці (1 бал). Тест Ширмера ≤5 мм / 5 хв. мінімум на одному оці (1 бал). Нестимульована швидкість потоку слини ≤0,1 мл. / хв. (1 бал). Діагноз виставляється, якщо сума критеріїв становить 4 бали та більше, а для цього необхідно, щоб в обстеження обов’язково включався хоча б один з «великих критеріїв» – аналіз на anti-SSA / Ro або біопсія слинної залози. Аналіз на anti-SSA / Ro – швидкий і точний тест, для здачі якого потрібно зробити забір крові з вени. У нашій лабораторії цей аналіз входить в пакет «Антиядерні антитіла» разом з аналізами на антитіла до дволанцюгової ДНК, Jo-1, SM, Sm / RNP, SSA, SSB, Scl-70.

Що таке червоний вовчак? Системний червоний вовчак – хронічне запальне аутоімунне захворювання, яке може вражати шкіру, суглоби, кровоносні судини та внутрішні органи, особливо нирки, серце, легені та мозок. Для виявлення змін або станів в організмі, які можуть виникнути при вовчаку, використовують безліч різних лабораторних тестів. Кожен результат тесту додає більше інформації до картини вашого захворювання, але слід пам’ятати про декілька важливих моментів:   Самі по собі лабораторні аналізи зазвичай не можуть діагностувати вовчак. Тобто, в першу чергу важливі ознаки та симптоми захворювання, які діагностує ваш лікар. Коли позитивний тест на антинуклеарні антитіла (АНА) супроводжується декількома іншими позитивними аналізами, які лікарі шукають при діагностиці вовчака, це часто є серйозним показанням для розгляду діагнозу вовчака. Іноді позитивний лабораторний тест з часом стає негативним і навпаки. В цьому випадку малоймовірно, що вам поставлять діагноз вовчака, хоча це все ще можливо. Дуже часто в різних лабораторіях виходять дещо різні результати. Якщо ваш лікар виключає вовчак, але у вас як і раніше є ознаки та симптоми, поговоріть зі своїм лікарем або зверніться за додатковою медичною допомогою. Незалежно від того, вовчак це чи ні, важливо усунути симптоми.   Загальні тести, використовувані для діагностики вовчака   Загальний аналіз крові Зазвичай ваш лікар спочатку дивиться загальний аналіз крові. У разі вовчака кількість кров’яних тілець (еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів) може бути менше норми, хоча ця ознака буває і при інших захворюваннях.   Аналіз крові на антитіла Організм використовує антитіла для атаки та нейтралізації чужорідних речовин, таких як бактерії та віруси. Антитіла, що виробляються вашим організмом проти власних нормальних клітин і тканин, відіграють велику роль при вовчаку. Багато з цих антитіл знаходяться в панелі – групі тестів, які замовляються одночасно. Тест, про який ви будете чути найчастіше, називається тестом на антинуклеарні антитіла (тест AНA).Він не є спеціальним тестом на вовчак, проте він позитивний у 97% людей з цим захворюванням. AНA може бути позитивним у людей з іншими захворюваннями або навіть у здорових. З цієї причини простий позитивний результат тесту на АНА не обов’язково означає, що у вас вовчак. Результати тестів також можуть відрізнятися в одної людини в різний час. Коли позитивний результат AНA супроводжується кількома іншими ознаками, які лікарі шукають при діагностиці вовчака, це часто є серйозним показником для розгляду цього діагнозу.   Час згортання крові Швидкість, з якою кров починає згортатися, дуже важлива. Якщо вона занадто легко згортається, згусток крові (тромб) може зірватися з місця зростання та подорожувати рух по тілу в потоці крові. Згустки крові можуть викликати такі ушкодження, як інсульт або викидень. Якщо ж кров не згортається досить швидко, це може призвести до надмірної кровотечі в разі травми.   Інші аналізи крові на присутність запалення в організмі Деякі аналізи крові вимірюють рівні білків, які не є антитілами. Рівні цих білків, таких як наприклад С-реактивний білок, можуть попередити вашого лікаря про те, що десь у вашому тілі є запалення.   Аналіз сечі Вовчак може вражати нирки без будь-яких тривожних ознак, тому дуже важливо регулярно робити аналіз сечі, який може виявити проблеми з функціонуванням нирок.   Біопсія тканин Процедура біопсії включає видалення невеликого шматочка тканини, який потім лікар досліджує під мікроскопом. Біопсію можна взяти практично з будь-якої тканини. Шкіра і нирки є найбільш частими ділянками біопсії у людей, у яких може бути вовчак. Результати біопсії можуть показати ступінь запалення і пошкодження тканини. Подальші тести зразка тканини можуть виявити AНA та визначити, чи є причиною цього вовчак або інший фактор, такий як інфекція або токсичний вплив ліків. Також у нашому медичному центрі «Юнімед»  можна зробити МРТ гіпофіза

Причини, через які виникає вісцеральне ожиріння Далеко не всі знають про те, що існує не тільки «класичне» периферичне ожиріння, при якому можливо візуально побачити відкладення жирової маси під шкірою, а й вісцеральне ожиріння. При цьому стані жирові клітини накопичуються навколо внутрішніх органів навіть у зовні струнких і навіть худорлявих людей. Однак, цей тип ожиріння набагато небезпечніше для здоров’я і нормального функціонування всього організму. Від вісцерального ожиріння можуть страждати як чоловіки, так і жінки. Через порушення обміну речовин, недостатнє надходження тіаміну, селену, карнітину або через спадкову схильність навколо нирок, печінки, підшлункової залози і серця накопичується певна кількість жирової тканини. На відміну від звичайного ожиріння, ця, навіть невелика жирова маса, становить величезну загрозу для стану внутрішніх органів.   Чим загрожує вісцеральне ожиріння?   В першу чергу, метаболічні процеси, що викликають вісцеральне ожиріння, можуть тривалий час не давати про себе знати та ніяк не проявлятися. При цьому воно має всі ті ж фактори ризику, що і периферичне ожиріння. В першу чергу, це порушення співвідношення ліпопротеїдів, що веде до атеросклерозу – формування бляшок на внутрішній поверхні артерій. У поєднанні з відкладенням жирових клітин навколо перикарда, це загрожує розвитком ішемічної хвороби серця та її ускладнень: стенокардії, кардіосклерозу і раптової коронарної смерті. Накопичення надмірної кількості жиру навколо підшлункової залози запускає ряд патологічних метаболічних змін, що підвищують ризик розвитку цукрового діабету 2-го типу. Ожиріння та асептичне запалення брижеек кишківника загрожує розвитком колоректального раку. Відкладення жиру в близько гортанних структурах: м’якому небі, надгортаннику, корені язика призводить до виникнення синдрому обструктивного апное сну. При цьому синдромі уві сні настає обструкція дихальних шляхів, розвивається хронічна гіпоксія і є ймовірність раптової нічної смерті.   Як профілактувати вісцеральне ожиріння?   Для того, щоб уникнути наслідків невидимого накопичення жиру навколо внутрішніх органів, необхідно: Дотримуватись здорової та збалансованої дієти – вживати достатню кількість рослинної їжі, овочів, фруктів. Обмежувати вживання жирів, вершкового масла. Більшість людей, які не мають проблем із зайвою вагою, не замислюються про правильне і раціональне харчування і достатній кількості фізичної активності. Це величезна помилка, адже багато разів озвучені рекомендації відносяться абсолютно до всіх, а не тільки до тих, хто має візуально помітну зайву вагу. Включити в розпорядок регулярні фізичні навантаження – фахівці ВООЗ розрахували оптимальну активність для дорослих людей 18-64 років. Це не менше 150 хвилин в тиждень занять середньої інтенсивності – швидкої ходьби, плавання, катання на велосипеді, танці, тощо. Проходження своєчасних лабораторних обстежень по досягненню 35-40 років. Не зважаючи на відсутність скарг і добре самопочуття, всі повинні щорічно обстежуватися. Ліпідограма – це простий комплекс лабораторних аналізів, що включає в себе визначення рівня холестерину, тригліцеридів і ліпопротеїдів високої, низької та дуже низької щільності. На підставі цих показників терапевт розраховує індекс атерогенності – коефіцієнт, за яким можна судити про ступінь ризику виникнення атеросклерозу і його ускладнень. Обстеження можна пройти медичному центрі «Юнімед».

Причини спіноваскулярних захворювань Спинний мозок, так само, як і головний, схильний до раптових порушень кровообігу. Один зі ста епізодів судинних захворювань припадає на спинальний інсульт – гостре порушення кровообігу в спинному мозку. Як і церебральний інсульт, спинальний інсульт може бути ішемічним або геморагічним, тобто зниженням кровотоку з ішемізаціей речовини спинного мозку або крововиливом з просочуванням кров’ю паренхіми СМ. Причиною може виступити хронічна прогресуюча судинна мієлопатія на тлі важкого атеросклеротичного ураження аорти та її основних гілок. Передують цьому порушення обміну ліпідів, гіпертонічна хвороба, гіподинамія. Власні спинальні артерії атеросклерозом не пошкоджуються, тільки призводять великі стовбури. Це веде до повної поперечної ішемії спинного мозку та втрати всіх рухових і чутливих функцій нижче рівня ураження. Інша причина спинального інсульту – артеріовенозна мальформація спинного мозку. Судинні дефекти найчастіше знаходяться в шийному або грудному відділі, вони чинять тиск на речовину спинного мозку, а при їх розриві виникає кровотеча з просочуванням тканин. Під час свого розвитку артеріовенозні мальформації можуть проявлятися неврологічною симптоматикою – неспецифічної болем в спині або кінцівках і своєчасно їх виявити можна тільки за допомогою візуалізованного дослідження. Рідше фактором розвитку гострого порушення кровообігу спинного мозку стає кардіогенна емболія – ​​наприклад, «закупорка» корінцевих артерій дрібними тромбами, що відбуваються з ішемізованих ділянок серцевого м’яза. Така ситуація можлива при постінфарктний кардіосклероз, якщо пацієнт не виконував рекомендацій лікаря після перенесеного інфаркту та не приймав антикоагулянти в достатньому дозуванні.   Як проявляється спинальний інсульт?   Спинальний інсульт – це стрімко розвивається у невідкладний стан, який потребує негайного втручання медичних працівників. У пацієнта гостро настає органічний периферичний параліч верхніх або нижніх кінцівок (в залежності від локалізації ураження), втрата чутливості шкіри, порушення функції тазових органів – затримка дефекації і сечовипускання. Можливі також «дроп-атаки» – кризи раптового падіння без попереднього запаморочення і втрати свідомості. Ця атака викликана різкою нестачею кисню, викликаної недостатністю кровообігу. Також пацієнтів може турбувати загальна слабкість і нездуження, нудота, підвищення температури тіла. За умови своєчасного втручання та невеликої площі ураження є надія на відновлення рухових і чутливих функцій.   Діагностика гострих порушень кровообігу спинного мозку   Прояви спиноваскулярних захворювань неспецифічні, тому їх достовірна діагностика можлива тільки за допомогою магнітно-резонансної томографії хребта. Це єдиний метод візуалізації спинного мозку. МРТ також допоможе виявити наявність артеріовенозних мальформацій до розвитку необоротної спінальної катастрофи і втрати функції кінцівок. Пошук цієї патології проводиться тільки на високопольному томографі з напруженістю магнітного поля 1,5 Тесла. При цьому дослідженні можуть бути виявлені інтрамедулярні, екстрамедулярні і спинальні мальформації, патологічні пучки або клубки судин. У деяких випадках АВМ стають випадковими «знахідками» при рутинному дослідженні хребта при підозрі на дегенеративне захворювання, в той час, як справжньою причиною болю в спині може бути порушення кровообігу.

З якою метою проводиться ультразвукова оцінка фолікулярного резерву яєчників? Метод УЗД широко застосовується в гінекологічній і акушерській практиці завдяки тому, що він не пов’язаний з радіаційним впливом і може проводитися необмежену кількість разів для відстеження стану внутрішніх органів жінки і спостереження за розвитком плоду. Ультразвукова фолікулометрія – це безпечний, неінвазивний і доступний метод об’єктивної оцінки оваріального резерву та динаміки зростання фолікула. Фолікулярний запас розташований в яєчниках з народження, витрачається щомісяця протягом репродуктивного періоду і не відновлюється. Саме тому до планування вагітності необхідно підходити усвідомлено. При УЗД фолікули визначаються як дрібнокістозні структури в товщі яєчника і в залежності від фази менструального циклу досягають до 2,5 см в діаметрі. У нормі в перші дні менструального циклу в яєчнику виявляється кілька фолікулів у вигляді кіст діаметром 4-6 мм. Після 10 дня циклу один з фолікулів стає домінатний і збільшується в діаметрі до 10 мм. Це так званий «Грааф» фолікул. Далі його розмір збільшується у лінійній залежності на 2 мм у добу і до моменту овуляції досягає вже 18-25 мм. При цьому одночасно з ростом домінатного фолікула інші фолікули зменшуються. Після овуляції “граафів” фолікул зникає з поля зору або значно зменшується в розмірах. Розірвавшись фолікул потім перетворюється в жовте тіло, яке продукуватиме прогестерон і при настанні вагітності забезпечує вироблення гормонів до тих пір, поки цю функцію не візьме на себе плацента (до 14-15 тижня). Якщо цей фізіологічний механізм порушений, наприклад, при фолікулярній дисфункції, може статися передчасне перетворення фолікула в жовте тіло (лютєїнізация). Або він збільшується в розмірах, але овуляція не настає і може сформуватися фолікулярна кіста. Кому показана ультразвукова оцінка фолікулярного резерву яєчників? В першу чергу фолікулометрія проводиться у пацієнток з підозрою на неможливість зачаття. УЗД дозволяє диференціювати нормальну періодичну ановуляцию (яка може зустрічатися у абсолютно здорових жінок і є абсолютно фізіологічною) від істинного ендокринного безпліддя (хронічної ановуляції). Ультразвукове дослідження дає можливість виявити, на якій стадії відбувається порушення дозрівання фолікула, щоб застосувати найбільш ефективні терапевтичні методи. Також визначення репродуктивного потенціалу показано при плануванні вагітності жінкам, у яких в родині були випадки безпліддя або ранньої менопаузи, які мають аутоімунні захворювання або перенесли інфекції придатків. Також під час лікування репродуктивних порушень при штучній стимуляції овуляції дуже важливо контролювати стан яєчників. Це необхідно для того, щоб не допустити їх гіперстимуляцію і визначити кількість дозріваючих преовуляторних фолікулів. Дане завдання успішно вирішується шляхом УЗ-моніторингу – фолікулометрія, яка дозволяє точно оцінити процес лікування безпліддя і робити своєчасні заходи. При виникненні надмірно великої кількості преовуляторних фолікулів припиняється стимуляція овуляції. В яких випадках може знадобитися повторна фолікулометрія в межах 1 циклу? Первинна фоллікулометрія проводиться до десятого дня менструального циклу. Повторні дослідження дозволяють безпосередньо контролювати процес дозрівання фолікула і визначити день овуляції.

Майже 14 років медичний центр «Юнімед» надає діагностичні послуги жителям м. Запоріжжя та області. ⠀ За цей час ми створили висококваліфіковану команду лікарів-рентгенологів, організували роботу власного технічного відділу з інженерами-професіоналами та залучили спеціалістів з HR-менеджменту. ⠀ Ми знаємо, наскільки важливо закласти надійний фундамент при створенні нових медичних закладів, що базується на підборі фахового персоналу, плануванні ефективної логістики, виборі надійного діагностичного обладнання, проектуванні та виконанні інженерно-будівельних робіт тощо. ⠀ Водночас, ми знаємо про проблеми деяких міст Запорізької області, що полягають у відсутності якісних діагностичних послуг, зокрема комп’ютерної томографії. До недавнього часу така ситуація спостерігалась і у м. Енергодар, але з сьогоднішнього дня цю проблему можна вважати вирішеною. ⠀ Спираючись на свої знання та багаторічний досвід, 6 місяців тому наша команда з радістю погодилась взяти участь у відкритті нового медичного центу у м. Енергодар. З сьогоднішнього дня двері нового медичного центру «Томомед» офіційно відкриті. МЦ «Томомед» оснащений 40-зрізовим спіральним комп’ютерним томографом PHILIPS BRILLIANCE та ультразвуковою системою експертного класу GE Logiq P6 Premium. ⠀ Також, ми допомогли вирішити проблемне для міста Енергодар питання відсутності фахівців з радіології, які могли би надавати медичні висновки за результатами КТ на високому рівні. Для опису знімків у новому центрі залучені досвідчені лікарі МЦ «Юнімед» та лікарі нашого партнеру – центру комп’ютерної томографії «Преміум». Крім цього, на базі нашого медичного центру та ЦКТ «Преміум» останні 6 місяців отримували практичні знання лікарі-рентгенологи м. Енергодар, які за результатами навчання можуть самостійно здійснювати прийом пацієнтів із рідного міста. ⠀ Ми щиро сподіваємось, що надана допомога, наш досвід та знання стануть для медичного центру «Томомед» початковою точкою подальшого розвитку і продуктивної роботи. Медичний центр знаходиться за адресою: м. Енергодар, проспект Будівельників, 33. Попередній запис на КТ та УЗД в Енергодарі за телефонами: ☎️ (067) 307-30-80 ☎️ (066) 307-30-80 ☎️ (073) 307-30-80 Детальніше про медичний центр «Томомед» на сайті tomomed.com.ua #gallery-1 { margin: auto; } #gallery-1 .gallery-item { float: left; margin-top: 10px; text-align: center; width: 25%; } #gallery-1 img { border: 2px solid #cfcfcf; } #gallery-1 .gallery-caption { margin-left: 0; } /* see gallery_shortcode() in wp-includes/media.php */

Складнощі діагностики та необхідність проведення МРТ при епілепсії Епілепсія – це патологічний стан схильності організму до раптового виникнення судомних нападів. Захворювання може бути вродженим або набутим, а дебютувати може в будь-якому віці. Власне епілептичний напад – лише ознака підвищеної нейронної активності, а причини цьому можуть бути зовсім різні. Судомні напади спостерігаються при найрізноманітніших захворюваннях нервової системи та внутрішніх органів. Епілепсія може бути викликана: геномними порушеннями, хромосомними абераціями; тератогенними факторами, що вплинули на розвиток організму у внутрішньоутробному періоді; родовою травмою, асфіксією новонароджених; перенесеними нейроінфекціями; дією алергенів (деяких білків) або токсичних речовин (етанолу, свинцю, ртуті, лікарських засобів); метаболічними порушеннями (гіпоксія, зневоднення, дефіцит вітамінів); перенесеними черепно-мозковими травмами; порушеннями мозкового кровообігу (інсульт, гіпертонічна енцефалопатія); внутрішньочерепними утвореннями і судинними мальформаціями. Саме через таку поліетіологічність епілепсії її діагностика може зайняти дуже багато часу (іноді навіть роки). Розуміння фактора, що викликає патологічну електричну активність головного мозку, дуже важливе для вибору терапевтичних (а в деяких випадках і хірургічних) підходів до лікування епілепсії. Пошук причини появи судомних нападів завжди включає в себе оцінку клінічних даних, проведення електроенцефалографії і магнітно-резонансної томографії. При ЕЕГ лікар може оцінити характер нападів, однак цей метод не дозволяє ні назвати причину епілепсії, ні правильно призначити лікування. У свою чергу, МРТ показана усім, хто страждає від епілептичних нападів, тому що дає можливість виявити значну частину перерахованих вище причин їх розвитку. У рідкісних випадках, коли і проведення МРТ не дає розуміння причини епілептичних нападів, рекомендують секвенування генома хворого для виявлення спадкових захворювань або генетичних мутацій. Застосування спеціального протоколу МРТ при епілепсії Деякі патологічні стани, які послужили причиною появи судомних нападів, можуть бути виявлені при стандартному МРТ головного мозку. Існує також особливий вид обстеження (так званий «епіпротокол»), при якому отримують більш тонкі зрізи структур, що відповідають за генерацію патологічної нейронної активності. Цей вид сканування спрямований на виявлення структурних змін гіпокампальної формації. Вона розташована в медіальній частині скроневої частки головного мозку і включає в себе власне гіпокамп, його підставку (субікулум) і зубчасту звивину. Нейровізуалізація дозволяє виявити етіологічний субстрат епілепсії – наявність і поширеність осередків ураження, некротизацію речовини головного мозку. Метою МРТ при епілепсії може бути не тільки пошук причини захворювання і підтвердження діагнозу. Це дослідження також інформативне при фармакорезистентному перебігу захворювання. Нерідко навіть кілька спроб корекції дози або зміни препарату не дають бажаного ефекту в зниженні частоти і вираженості нападів. Виявити причину судом, які не піддаються медикаментозній терапії здатне проведення спеціального МР-дослідження в епірежимі. Ще магнітно-резонансна томографія обов’язково показана перед оперативним видаленням вогнища епілептогенезу. Також на нашому сайті можна ознайомитись з цінами на МРТ

Причини, які викликають запалення сідничного нерва Сідничний нерв – найбільший і найдовший нерв у тілі людини. Він відповідає за проведення рухових імпульсів і збір сенсорної інформації від органів і м’язів малого таза та нижніх кінцівок. Запалення сідничного нерва – дуже поширена причина болю в спині і може проявитися в різні періоди життя людини будь-якого віку. Причини ішіасу можуть бути як вертеброгенними (пов’язаними із захворюваннями хребта), так і позавертебральними. Запалення сідничного нерва вкрай часто відбувається на тлі наявного дегенеративно-дистрофічного процесу попереково-крижового відділу хребта, спондилолістеза, сколіозу, що супроводжуються центральним або бічним стенозом хребетного каналу. Ішемія та натягнення корінців L4-S3 (продовженням яких є сідничний нерв) запускає явища набряку, венозного застою, порушення живлення і переростає в асептичний запальний процес. Позавертебральними факторами розвитку ішіасу вважаються: переохолодження; інфекційні процеси (туберкульоз, герпес і т.п.); важкі та нераціональні фізичні навантаження; вагітність; метаболічні порушення, викликані цукровим діабетом; синдром грушоподібного м’яза (здавлення сідничного нерва між грушоподібним м’язом та крижово-остистою зв’язкою). Симптоми ішіасу Запалення сідничного нерва в основному проявляється болем у спині різкого, стріляючого характеру. Неприємні відчуття можуть раптово виникнути і тривати від 30 хвилин до декількох годин. Будь-який порух починає приносити людині нестерпні муки, саме тому хворий вважає за краще застигати в позі, в якій настав напад. Для ішіасу також характерний біль у сідниці та по задньозовнішній поверхні ноги. Крім того, з огляду на залучення великої площі іннервації пацієнтів може турбувати: порушення функції тазових органів (нетримання сечі або калу, труднощі в статевій сфері); слабкість м’язів гомілки і стопи; при хронізації процесу може спостерігатися зменшення об’єму м’язів нижньої кінцівки з одного боку; довільні посмикування ногою; відчуття печіння, підвищена чутливість нижньої кінцівки або області промежини. Перераховані вище симптоми дуже поширені і зустрічаються при найрізноманітніших захворюваннях, тому запорукою успішного лікування є точна діагностика. Діагностика ішіасу Актуальність можливості точної і достовірної діагностики причин болю в спині складно переоцінити, адже запалення сідничного нерва регулярно турбує близько третини населення світу. Виявити причину, яка запускає хибне коло патологічного процесу і виявити морфологічний субстрат захворювання здатна магнітно-резонансна томографія попереково-крижової зони та крижово-клубового зчленування. МРТ – найчутливіший метод діагностики патології нервової системи, тому що дозволяє досліджувати особливості складу тканин і метаболічних змін, які в них відбуваються. На МР-томограмах візуалізуються структурні зміни, які стали причиною розвитку ішіасу. Також на МРТ вдається визначити поширеність запального процесу та ступінь залучення в нього люмбосакрального нервового зплетіння. Ця цінна діагностична інформація дозволить лікарю дізнатися справжню причину болю, який турбує пацієнта і підібрати ефективну індивідуалізовану терапію. Дуже важливо провести діагностику при появі перших неприємних симптомів, щоб виключити хронізацію процесу. Також на нашому сайті можна ознайомитись з цінами на МРТ

Що таке атрофія зорового нерва? Оптична нейропатія (атрофія зорового нерва) – це патологічний стан зорового нерва, що характеризується зниженням його функції аж до повної втрати зору. Відбуваються незворотні зміни нервових волокон уздовж усього зорового шляху: від сітківки до місця отримання сенсорних даних у таламусі. Відповідно, при цьому стані страждає можливість отримання мозком людини візуальної інформації про навколишній світ. Атрофія зорового нерва може розвинутися у людей будь-якого віку і призвести до повної сліпоти. Причинами пошкодження нервових волокон можуть бути судинні порушення, запальні процеси, аутоімунні, демієлінізуючі захворювання, токсичний вплив, здавлення, травми і т.д. Ішемічна оптична нейропатія розвивається при атеросклерозі, артеріальній гіпертензії, цукровому діабеті. Порушення кровообігу сітківки запускає дегенеративні процеси та загибель нервових клітин. Інфекційними агентами, здатними викликати запальний процес зорового нерва, є: бактерії (збудники туберкульозу, сифілісу), віруси (які викликають респіраторні інфекції, герпес, кір, краснуху) та паразити (наприклад, токсоплазми). Спровокувати втрату зору може також отруєння алкоголем або деякими лікарськими препаратами, недостатнє надходження в організм вітамінів групи В. Пошкодження зорового шляху відбувається при черепно-мозкових травмах, підвищеному внутрішньоочному тиску (глаукомі), гідроцефалії, компресії новоутвореннями. Як проявляється атрофія зорового нерва? У результаті патологічного впливу відбувається дегенерація і атрофія нервових волокон, що супроводжується функціональними змінами. Порушення зору може починатися з невеликого зниження чіткості і розвиватися до повної втрати здатності бачити. Падіння гостроти зору відбувається безболісно, ​​але стрімко. Залежно від місця пошкодження нервового тракту у пацієнтів випадають різні поля зору, страждає сприйняття кольорів зелено-червоної частини спектра. Також може турбувати поява темних плям, відчуття перешкоди “перед очима”. Дуже важливо вчасно звернутися до фахівця при появі подібних симптомів, виявити причину і ступінь атрофії зорового шляху і приступити до негайного лікування. Атрофія зорового нерва: діагностика Своєчасна діагностика оптичної нейропатії – шанс зберегти зір. Таких пацієнтів повинен консультувати не лише офтальмолог, а й фахівець з лікування первинного захворювання. Залежно від етіології це може бути невролог, онколог, ревматолог, судинний хірург або нейрохірург. Атрофія зорового нерва – незворотний процес і лише раннє лікування основного захворювання може зупинити прогресування атрофічного процесу. Обстеження полягає у визначенні гостроти зору, аналізі дефектів полів зору і з’ясуванні топографії пошкоджень нервових волокон. Комплексне дослідження МРТ головного мозку, орбіт, зорових нервів і хіазми дає можливість визначити причину, ступінь і локалізацію патологічного процесу. На томограмах можна отримати зображення очних яблук, вільні від накладення сусідніх структур, візуалізувати зорові нерви по всій довжині, включно з хіазмою (перехрещенням). З’ясування причини оптичної нейропатії дуже важливе як для лікування та припинення втрати зору, так і для виключення станів, що загрожують життю (наприклад, внутрішньочерепної гіпертензії або пухлини).

1-3 липня в онлайн-форматі відбувся VIII-й Національний Конгрес з міжнародною участю, що зібрав понад 1000 спеціалістів з усіх куточків світу. Асоціація радіологів України регулярно проводить подібні заходи заради підвищення рівня професійної підготовки українських радіологів та обміну досвідом. Маємо привід пишатися – лікар медичного центру «Юнімед» Вікторія Вікторівна Пономаренко також взяла участь у конгресі та представила високий професійний рівень вітчизняних діагностів. Доповідь на тему «Магнітно-резонансна томографія в оцінці стану товстої і тонкої кишки» була представлена в секції «Абдомінальна радіологія». Матеріально-технічне оснащення і компетенція спеціалістів медичного центру «Юнімед» дозволяє виконувати надзвичайно складні обстеження органів черевної порожнини. Зокрема, це дослідження гідро-МРТ кишківника, досвідом у проведенні яких Вікторія Вікторівна поділилася зі світовою спільнотою діагностів. Асоціація радіологів України працює над поширенням сучасних комплексних підходів до методів візуалізації та стандартизацію радіологічних досліджень. Такі заходи безумовно сприяють підкресленню іміджу вітчизняної та регіональної медицини, підвищенню якості діагностики, зміцненню колегіальності радіологічних товариств.

Шановні колеги, зі святом! Бажаємо, щоб неоціненна, благородна праця буде щедро винагороджена, пацієнти слухняно виконували приписи, а рідні ніколи не користувалися вашими послугами. Будьте щасливі, завжди бадьорі і веселі. Дякуємо за терпіння, порятунки життів та збережене здоров’я наших громадян!